Моєму натхненню - студії "Кольрова панда" присвячується...
Пластилін. Він лежить на моєму столі з того самого часу, як зібралася наша команда… моя команда. Дивно зізнатися, але кожного разу коли відчуваю смуток, або страшні моменти байдужості і зневіри, я беру його в свої долоні, виліплюю якихось дивних створінь і моє серце наповнюється радістю, немов все світло Сонця помістилося в одному, трохи скам'янілому шматочку цього матеріалу. Згадуються веселі, іноді відверто душевні моменти нашої творчої роботи. Ось зняли перший кадр, який стане одним із декількох сотень зроблених зображень, та не зважаючи на кількість, в кожному з них знаходиться часточка нашого серця. Взагалі, як я раніше була без цього? Без цих мрій, ідей? Без цих думок? Без цієї шаленої, іноді виснажливої, але такої важливої для мене тепер частини життя. Як я взагалі…існувала без цього?
Субота. Сонце сіло за горизонт. Нічний вітер простягає свої обійми вітам дерев. А я не хочу, не можу зупинитися і попри те, що вже 8 година вечора, а я тільки повертаюся зі школи, я радію, немов дитя. Радію і згадаю кожну хвилину, проведену з “Кольоровою Пандою”. Скільки емоцій, скільки творчості! Напевно цієї ночі сталося диво, бо на небі я бачу нове, яскраве сузір'я, яке запалилося сьогодні. Сузір'я з кольоровим ім’ям. А в ньому три маленькі, ще геть молоді зірочки, вони ще несміливо, але вже блищать...
Сьогодні настав довгоочікуваний момент, мить коли все стане зрозумілим. Мультфільм вже поданий на конкурс і вороття немає. Сили, вкладені в роботу, і залишилося дізнатись лише оцінку своєї праці. Стає прохолодно. Чомусь в мене біліють руки. Тривожно. Проте я маю надію. Ні, я вірю, що зроблено все правильно. Я хочу, щоб вони перемогли - це додасть їм впевненості, в їх серцях - іскра таланту. Тільки б скоріш дочекатись…
Інтрига минула, проте і досі кров’ю по всьому тілу розноситься відчуття ейфорії та радості. Перше місце! Навіть не віриться, хоча це лише тимчасово. В душі немов запалено салют, який не згасає!
Зійшло сонце. Жовтий, ще ніжний блиск. Почався ранок, а разом з ним почнеться і новий день. Треба йти на роботу, проте ще ніколи не було такого настрою. І хоча час надзвичайно швидкоплинна річ, я знаю, що нас чекають зустрічі, чекають нові вершини, які потрібно здолати.
